Я, Щербак Василь, водій далекобійник з досвідом роботи по території України протягом дев'яти років. Починав свою практику з вантажівок виробництва часів СРСР. Автомобілі були не в кращому технічному стані, вимагали постійного ремонту. Моя освіта дозволила мені на практиці отримати досвід ремонту вантажних автомобілів. Доводилося навіть неодноразово самостійно займатися ремонтом двигунів, трансмісії і ходової частини та багато іншого. Ось такими були вимоги роботодавців. Працювати я люблю, а якщо ця робота ще й пов'язана з моїм хобі-автомобілями, то вона приносить мені ще й задоволення. Досвід ремонту і практика водіння на старих вантажівках додали мені безцінних навичок в професії водія далекобійника.
          Згодом керівництво компанії оцінило мої заслуги. Мені почали видавати автомобілі Європейського виробництва класу Євро -3 і Євро - 5. За останні п'ять років все моє життя було в кабіні вантажівки. Я проїхав всю Україну вздовж і поперек неодноразово. Бог уберіг мене від аварійних ситуацій. Аварійного досвіду не маю. У це важко повірити, але саме це життя мені приносить задоволення. Я дуже люблю подорожувати на автомобілі. Мене все повністю влаштовувало. Фінансово компанія мене не ображала. Але, на жаль, в Україні прийшла війна.

          В Україну прийшла війна. Це не могло обійти мене стороною. Я дуже люблю свою країну, тому в міру своїх можливостей займаюся громадською діяльністю і волонтерства. Допомагав Українським патріотам на фронті. Я однин із засновників громадської організації «автоклуб Afonder», в якій перебуваю і донині. Всі соціальні проекти, в яких я брав участь, перераховувати тут не стану, про них ви зможете прочитати на цьому сайті, перейшовши на головну сторінку. (Натисніть на напис Afonder розташований у верхньому лівому куті).

          У зв'язку з війною економіка країни критично впала. Падіння курсу долара призвело до банкрутства компанії моїх роботодавців. Україна не змогла ефективно впоратися з корупцією, в зв'язку з цим перспективи економічного зростання цієї країни стали дуже примарними. Знайти роботу далекобійника в Україні за адекватну зарплату стало просто неможливо.
          Тимчасово влаштувався на іншу роботу, але на таку зарплату, яку мені платив новий роботодавець, прожити вкрай складно. А шукати роботу з іншою зарплатнею в Україні немає сенсу, вони зараз практично скрізь однакові.
          У мене літні батьки-пенсіонери, батько інвалід, якому зараз потрібна повторна операція із заміни тазостегнового суглоба. Мені потрібно їм допомагати. А також я хочу продовжувати допомагати своїй країні. Без роботи я жити не привчений, а іншого вибору чесно заробити гроші, крім як виїхати в іншу країну і продовжити там свою трудову діяльність, на жаль немає.